19
березня
2016

У Норвегії відкрили другу українську школу

12380585_1023711957700851_2058684852_n1[1]В  Осло відкрили першу в Норвегії українську школу, яка навчатиме дітей за програмами та підручниками Міністерства освіти України. Заснована школа ініціативною групою батьків та вчителів. Про це повідомляє Медіапортал української діаспори VIDIA.

Школа має назву Українська школа «Еллісів» — на честь доньки Ярослава Мудрого Єлизавети Ярославни. 

«У нас навчатимуться діти різного віку, від 5 до 17 років, в основному – народжені за межами України, які вже вільно володіють кількома іноземними мовами. Дехто вивчив українські літери та вміє трошки читати, але далі цього не пішло. Батьки були занепокоєні, коли спостерігали, як діти поступово втрачали і те, що колись вивчили з ними вдома самотужки чи то в інших ігрових українських групах, — розповіла Ніна Хаген, відповідальна за навчально-методичну роботу школи. — Це соромно сказати вголос, але на сьогоднішній день підросли норвезькі українці 10-12 років, які не в змозі зв’язно сформулювати 3-4 речення українською. З цим наші батьки не хочуть миритися, адже знають, що без вільного володіння мовою їхні діти вже не будуть себе ідентифікувати українцями, а тим більше – своїх дітей».

12
березня
2016

«Пушкіністи досі не зробили того, що зробили ми»: у Києві презентували енциклопедію Шевченка в 6 томах

2E54C77C-3C3A-42F6-9D86-4E4689223B11_w640_r1_s_cx0_cy5_cw0[1]У Києві презентували Шевченківську енциклопедію у шести томах, яка містить понад 6000 статей, присвячених поету. Загальна вага всіх томів – близько 15 кілограмів. Енциклопедію видано за програмою «Українська книга», її неможливо купити, книгу поширили серед літературознавців і передали в Інститут літератури Академії наук. У виданні подані основні відомості про життя й творчість Тараса Шевченка, місця й події, з ним пов’язані.

Заступник керівника проекту Олександр Боронь розповів, що ідея створити повноцінну енциклопедію про таку визначну постать в українській літературі як Тарас Шевченко виникла ще у 1960-х роках. Проте тодішня ідеологічна система суттєво скоригувала працю, зауважив науковець. Виданий в УРСР Шевченківський словник не відбивав основних проблем. У ньому було випущене все важливе, а аналізи творів заідеологізували, каже шевченкознавець.

Наприкінці 80-х років, за словами Бороня, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України вирішив створити оновлену,  масштабнішу енциклопедію.

«Над нею працювали найавторитетніші шевченкознавці України та діаспори, – зазначив він, – і хоча ця енциклопедія в жодному разі не може замінити всю шевченкознавчу літературу, вона є дороговказом, орієнтиром».

Заступник директора Інституту літератури Сергій Гальченко констатував, що над енциклопедією працювало близько 100 авторів. Багато хто з них не витримував і залишав проект, адже робота забирала багато часу й зусиль. Не всі шевченкознавці взагалі погоджувались писати, бо не вірили в успіх проекту.

«Та навіть пушкіністи досі не зробили того, що зробили шевченкознавці», – зауважив Гальченко.

Олександр Боронь розповів, що без емоцій і власних оціночних суджень працювати може не кожен фахівець. Найбільша стаття про теми і мотиви творів Шевченка налічує кількасот сторінок. А стаття про невеличкий вірш «Дівча любе, чорнобриве» містить 6 різних його інтерпретацій.

Шевченківська енциклопедія – некомерційне видання, видане за програмою «Українська книга». Її примірники отримали українознавці в усіх куточках світу.

Джерело: Радіо Свобода

09
березня
2016

9-10 березня – Шевченківські дні

shevchenko-molodijНевблаганний час переконує: ми не віддаляємось від Шевченка, навпаки — стаємо до нього ближче. Зникає схематичний образ «революціонера-демократа, атеїста», натомість постає реальна жива людина з великим серцем, яка поклала своє життя на вівтар України. Нікому – ані бєлінським, ані потужній радянській ідеологічній машині – не вдалось, а новітнім шевченкофобам і поготів не вдається применшити, перефарбувати чи спаплюжити велич того, хто був, є й повіки буде символом та взірцем нашого національного духу.
Сторінка Шевченка на сайті Інституту
Оксана Матвійчук. Патріотичне виховання учнів – пріоритетний напрям роботи шкільної бібліотеки (на прикладі популяризації спадщини Тараса Шевченка)
Сторінка Шевченка на сайті «Український освітній простір»
Н.Нестеренко. Тарас Шевченко-художник: запитання Інтернет-вікторини для учнів 9-11-х класів
Оксана Левкова. Журналіст – шкільному філологу: криши, ламай, трощи стереотипи… про Шевченка
Наталія Прокопчук. Кінороман про українську мрію: інтерв’ю зі сценаристами Денисом Замрієм та Костянтином Тур-Коноваловим
В Україні набирають популярності нетипові портрети Кобзаря

09
березня
2016

Шевченко-художник: топ-5 картин митця

shevchenko-1-e1457510142525[1]

Тарас Шевченко, День народження якого сьогодні, 9 березня, святкує вся Україна, став відомим на увесь світ завдяки своєму письменницькому спадку. Та не менш вагомий є його вклад у художнє мистецтво. Саме тому Львівський портал вирішив опублікувати п’ятірку відомих картин художника, аби читачі могли пригадати або відкрити для себе майстра пензля Тараса Шевченка.

1. Катерина (1842)

katerina[1]

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського (див. відповідну статтю) від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

  1. Селянська родина (1843)

selyanska-rodina[1]

На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч.
Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки, відбивається рефлексами на голові дитини, на дідові, що гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, моделює складки одягу, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Контрастом до променистих теплих тонів звучать затінення — де напіввиразні й м’які, а де глибші й темніші.

  1. Циганка-ворожка (1841)selyanska-rodina-1[1]

Малюнок є авторською копією або варіантом картини, «що зображує циганку», за яку 26 вересня 1841 року Шевченка було нагороджено срібною медаллю другого ступеня. На малюнку зображено жанрову сцену з народного життя: циганка ворожить на долоні молодій дівчині. На першому плані зображено могутній клен, що утворює своєрідну раму у композиції, так само як світлі масивні дерев’яні ворота слугують тлом, на якому зображено босу дівчину в українському вбранні (так само Шевченко пізніше вбере свою Катерину, змінивши лише її обличчя), поряд – незмінний песик, який так само як і виразна вгодована дитинка на плечах у циганки, урівноважують усю композицію.

  1. Аскольдова могила (1846)

askoldova-mogila[1]

Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним.

  1. Одаліска (1840)

odaliska[1]

Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний написнімецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія».

В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска».

Джерело: Львівський портал