15
лютого
2014

В Чикаго презентують збірку молодої поетеси з діаспори

1521864_614347678613230_1204481547_n-300x226На білих листках білої книги з білими палітурками візерунки внутрішнього світу молодої музи. Делікатна юнка належить до тих, хто сміливо наносить не канву верлібів ауру недоторканості власної духовної території. “Може, світ – це те, на що дивляться мої очі, в той час, коли для очей інших людей існують інші світи”, – по-дорослому запитує авторка у себе. Прикметно те, що наративність її переконань заохочує до роздумів над сутністю буття людського Я:

Бог створив тебе із глини.
Ти – лиш стомлений мазок його дивної картини.

І ти,і я, і ми, і Творець – в поетичному світі під кодом “Бути” загадкової дівчини Ксю Камі.

01
жовтня
2013

Традиція по-новому

Американська режисерка українського походження Вірляна Ткач про експериментальність і зрозумілість театру, культуру на межі та боротьбу за глядача.

«Театри Нью-Йорка розкрили нам нашу професію в усіх аспектах: треба просто багато працювати і вчитися», – згадує своє знайомство з американською режисеркою Вірляною Ткач та заснованою нею мистецькою групою Yara керівник харківського театру-студії «Арабески» Світлана Олешко. За два десятиліття існування Yara Arts Group Вірляна Ткач, яка виступає ще й у ролі перекладача, ознайомила американського глядача з поезіями Сергія Жадана, Оксани Забужко, Олега Лишеги, Наталки Білоцерківець, Віктора Неборака, зі співом Ніни Матвієнко, Мар’яни Садовської та навіть колядників із Криворівні. Але режисерка з українським корінням творить щось значно більше за український театр. Недарма в її виставах грають актори різних рас і національностей, звучать різні мови, вводяться киргизькі й бурятські ритуали. Вистави-дійства Вірляни Ткач – це завжди така собі спроба полілогу поміж різними видами мистецтва: тут і музика, і відеоінсталяції, і фотографії, і література, й акторська пластика. Такою самою багатошаровою, але з виразною українською лінією є і нова вистава Yara Arts Group «Капітан Джон Сміт».

30
травня
2013

На чужині залишився собою. Або історія швейцарського українця

Любомир Винник

В 1968 році Любомир Винник вперше поїхав до сусідньої Польщі. Тамтешнє життя у «німецькому» Шльонську справило на нього неабияке враження. Відчувалася свобода вільних поляків і повертаючи назад, у «клітку народів», для себе вирішив – вирватися з неї за будь-яку ціну. Він хотів бачити світ.

«Вибачте, пані, але тут вкралася якась помилка» – звернувся до урядовця Цюріхського відділу контролю мешканців і іноземців молодий чоловік, – «я не росіянин, я – українець!»

Урядовець ще раз кинула погляд на свіжовиданий документ: «Ні, тут все вірно, ви ж походите з Росії.»

17
травня
2013

“Італійський період” – невигадані еммігрантські історії

Незабаром у світ вийде книга «Італійський період» – невигадані іммігрантські історії української журналістки та художниці Марії Гайдай з Варезе (Італія).

Марія Гайдай, трудова мігрантка з більш, ніж десятилітнім досвідом роботи в Італії, зібрала невигадані іммігрантські історії у книгу «Італійський період». Засобом художнього слова вона розповідає про події, які дійсно мали місце в реальному житті українських трудових мігрантів.

Написати книгу – це один із найкращих способів привернути увагу до такої актуальної, але до кінця неоціненої і невивченої теми української еміграції кінця XX століття. Написати книгу, яка розповідає і детально описує життя українців за кордоном – це відкрити вікно в світ, невідомий для материкових українців, та додати життєвої енергії тим, хто переживає труднощі еміграції особисто.