08
липня
2013

Українській передачі в Польщі “Радіо Ольштин” 55 років

Головною частиною 27-го Реґіонального фольклорного ярмарку «З мальованої скрині», який пройшов 12 травня в Кентшині, став урочистий концерт з нагоди 55-ліття українських програм у Радіо Ольштин. На цьому ювілеї, безпосередня трансляція з якого йшла в ефірі радіостанції, виступило понад двісті виконавців – українських колективів з Польщі, України та Росії.

 

Ансамбль «Гарячі серця». Фото Павла Лози

Ансамбль «Гарячі серця». Фото Павла Лози

 

Захід розпочався хвилиною мовчання, яку присвячено пам’яті жертв всіх польсько-українських конфліктів (Волинської трагедії, Акції «Вісла», пацифікації українських сіл, Берези Картузької та жертв руйнування православних церков). Як зазначав голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус, щоб «така доля більше ніколи не зустріла двох сусідів».

26
червня
2013

«Добрий слідчий» IPN

«Порівнювати Український інститут національної  па­м’я­­­ті та його польський аналог неможливо», – за­явив у лютому в межах публічної лекції з приводу конструювання колективної пам’яті історик Олександр Зінченко. Це той випадок, коли не можна зіставляти з тим, чого насправді не існує. Себто вітчизняний інститут пам’яті формально існує, має штат із близько 80 працівників і навіть набирає на навчання в аспірантуру на платній основі. Але його діяльність у сучасних умовах є якщо не блідою тінню польського аналога, за зразком якого він від початку створювався за часів президентства Ющенка, то прямим антиподом (див. Тиждень, № 7/2012). Польський ІPN (Instytut Pamięci Narodowej) має річний бюджет $74 млн (2012-й), 87 км архівних полиць документів комуністичних спецслужб, переданих йому на зберігання і дослідження, 16 повноцінних відділень у регіонах та 2119 працівників у перерахунку на повні ставки (дані за 2011-й). За висловом Зінченка, він став справжньою «фабрикою змін». У чому ж феномен інституту, його значення в декомунізації суспільства, зрештою, гучна слава?

25
червня
2013

Олександр Корсун – український митець з Таганрога

Поет, видавець та етнограф, реформатор українського правопису, якого дуже цінував Тарас Шевченко, і який незаслужено забутий на сучасній Україні.  Олександр Корсун народився на Таганріжщині, в родовому маєтку Богданівська Антипівка (тоді Ростівського повіту Катеринославської губернії) 8 червня 1818-го року. Рід Корсунів, хоч і був дворянським, походив із запорізьких козаків. «Я за предками щирий запорожець», – згадував Олександр Корсун у своїх спогадах. Корсуни переселилися на Таганріжщину наприкінці 18-го століття, коли цей приозівський край активно заселявся українськими поміщиками.

Навчався Олександр Корсун у Таганрізькій гімназії, яку закінчив з відзнакою. Трохи попрацював на Таганрізькій митниці, а 1837-го року склав іспити на юридичний факультет Харківського університету. Харків тоді був осередком культурного життя всієї східної України, яке зосереджувалося навколо саме Харківського університету. Існував у Харкові і український літературний гурток, членом якого відразу став Олександр Корсун. Душею цього гуртка був Микола Костомаров (майбутній великий історик) і Григорій Квітка-Основ’яненко (класик української літератури). Костомаров називав учасників цього гуртка «відданими ідеї відродження української мови і літератури».

17
червня
2013

Український Таганрог

Від самого початку Таганрогу він був українською етнічною територією. Колись тут жили давні греки, а у ХІІІ столітті недовгий час існувала італійська колонія Порто-Пізано. Турецька навала повністю знищила міське життя на північному узбережжі Озівського моря. Російський цар Пьотр І, за допомогою українських козаків захопивши турецький Озів 1696 року, наказав збудувати нову фортецю і базу військово-морського флоту на мису Таганний Ріг неподалік від впадіння в море річки Міусу.

Будівниками і першими жителями нового міста ставали здебільшого саме українці. По-перше, Україна була поблизу, по-друге, у кріпацькій Росії важко було знайти потрібну кількість робочих рук, а поміщики не хотіли заселювати ці землі своїми селянами, бо близькість земель запорозьких і донських козаків приваблювала кріпаків до втечі та переходу в козацтво. В Україні ще існувало вільне селянство, яке разом з незаможним козацтвом і склало ядро первісного населення Таганрозького краю.   Зображення: Таганрог. Український провулок