12
березня
2016

«Пушкіністи досі не зробили того, що зробили ми»: у Києві презентували енциклопедію Шевченка в 6 томах

2E54C77C-3C3A-42F6-9D86-4E4689223B11_w640_r1_s_cx0_cy5_cw0[1]У Києві презентували Шевченківську енциклопедію у шести томах, яка містить понад 6000 статей, присвячених поету. Загальна вага всіх томів – близько 15 кілограмів. Енциклопедію видано за програмою «Українська книга», її неможливо купити, книгу поширили серед літературознавців і передали в Інститут літератури Академії наук. У виданні подані основні відомості про життя й творчість Тараса Шевченка, місця й події, з ним пов’язані.

Заступник керівника проекту Олександр Боронь розповів, що ідея створити повноцінну енциклопедію про таку визначну постать в українській літературі як Тарас Шевченко виникла ще у 1960-х роках. Проте тодішня ідеологічна система суттєво скоригувала працю, зауважив науковець. Виданий в УРСР Шевченківський словник не відбивав основних проблем. У ньому було випущене все важливе, а аналізи творів заідеологізували, каже шевченкознавець.

Наприкінці 80-х років, за словами Бороня, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України вирішив створити оновлену,  масштабнішу енциклопедію.

«Над нею працювали найавторитетніші шевченкознавці України та діаспори, – зазначив він, – і хоча ця енциклопедія в жодному разі не може замінити всю шевченкознавчу літературу, вона є дороговказом, орієнтиром».

Заступник директора Інституту літератури Сергій Гальченко констатував, що над енциклопедією працювало близько 100 авторів. Багато хто з них не витримував і залишав проект, адже робота забирала багато часу й зусиль. Не всі шевченкознавці взагалі погоджувались писати, бо не вірили в успіх проекту.

«Та навіть пушкіністи досі не зробили того, що зробили шевченкознавці», – зауважив Гальченко.

Олександр Боронь розповів, що без емоцій і власних оціночних суджень працювати може не кожен фахівець. Найбільша стаття про теми і мотиви творів Шевченка налічує кількасот сторінок. А стаття про невеличкий вірш «Дівча любе, чорнобриве» містить 6 різних його інтерпретацій.

Шевченківська енциклопедія – некомерційне видання, видане за програмою «Українська книга». Її примірники отримали українознавці в усіх куточках світу.

Джерело: Радіо Свобода

09
березня
2016

9-10 березня – Шевченківські дні

shevchenko-molodijНевблаганний час переконує: ми не віддаляємось від Шевченка, навпаки — стаємо до нього ближче. Зникає схематичний образ «революціонера-демократа, атеїста», натомість постає реальна жива людина з великим серцем, яка поклала своє життя на вівтар України. Нікому – ані бєлінським, ані потужній радянській ідеологічній машині – не вдалось, а новітнім шевченкофобам і поготів не вдається применшити, перефарбувати чи спаплюжити велич того, хто був, є й повіки буде символом та взірцем нашого національного духу.
Сторінка Шевченка на сайті Інституту
Оксана Матвійчук. Патріотичне виховання учнів – пріоритетний напрям роботи шкільної бібліотеки (на прикладі популяризації спадщини Тараса Шевченка)
Сторінка Шевченка на сайті «Український освітній простір»
Н.Нестеренко. Тарас Шевченко-художник: запитання Інтернет-вікторини для учнів 9-11-х класів
Оксана Левкова. Журналіст – шкільному філологу: криши, ламай, трощи стереотипи… про Шевченка
Наталія Прокопчук. Кінороман про українську мрію: інтерв’ю зі сценаристами Денисом Замрієм та Костянтином Тур-Коноваловим
В Україні набирають популярності нетипові портрети Кобзаря

09
березня
2016

Шевченко-художник: топ-5 картин митця

shevchenko-1-e1457510142525[1]

Тарас Шевченко, День народження якого сьогодні, 9 березня, святкує вся Україна, став відомим на увесь світ завдяки своєму письменницькому спадку. Та не менш вагомий є його вклад у художнє мистецтво. Саме тому Львівський портал вирішив опублікувати п’ятірку відомих картин художника, аби читачі могли пригадати або відкрити для себе майстра пензля Тараса Шевченка.

1. Катерина (1842)

katerina[1]

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського (див. відповідну статтю) від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

  1. Селянська родина (1843)

selyanska-rodina[1]

На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч.
Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки, відбивається рефлексами на голові дитини, на дідові, що гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, моделює складки одягу, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Контрастом до променистих теплих тонів звучать затінення — де напіввиразні й м’які, а де глибші й темніші.

  1. Циганка-ворожка (1841)selyanska-rodina-1[1]

Малюнок є авторською копією або варіантом картини, «що зображує циганку», за яку 26 вересня 1841 року Шевченка було нагороджено срібною медаллю другого ступеня. На малюнку зображено жанрову сцену з народного життя: циганка ворожить на долоні молодій дівчині. На першому плані зображено могутній клен, що утворює своєрідну раму у композиції, так само як світлі масивні дерев’яні ворота слугують тлом, на якому зображено босу дівчину в українському вбранні (так само Шевченко пізніше вбере свою Катерину, змінивши лише її обличчя), поряд – незмінний песик, який так само як і виразна вгодована дитинка на плечах у циганки, урівноважують усю композицію.

  1. Аскольдова могила (1846)

askoldova-mogila[1]

Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним.

  1. Одаліска (1840)

odaliska[1]

Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний написнімецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія».

В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска».

Джерело: Львівський портал

23
жовтня
2014

Вшанування пам’яті Шевченка українцями діаспори у міжвоєнний період

Після Першої світової війни до Чехословаччини, Польщі та інших країн Західної Європи виїхало багато українців. Перебуваючи на чужині, українські емігранти сформували у міжвоєнний період на «новому місці» потужні наукові, освітні та культурні осередки. Українська громадськість на еміграції прагнула зберегти свою національну ідентичність і тому, звичайно, кожен рік згадувала ім’я Великого сина українського народу: проводила музично-поетичні вечори, присвячені Тарасу Григоровичу Шевченку, філософські дискурси, публікували твори поета та переклади на іноземні мови.

В колекції Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ, м. Київ) знаходяться книги, періодичні видання, буклети та інші документи, які протягом 1920-1930-х рр. видавалися представниками українських громад в Західній Європі. Чільне місце займають документи, що розповідають про вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка українською спільнотою за кордоном. Серед них – програми про проведення вечорів пам’яті, статті, присвячені життю та творчості поета, переклади його творів різними мовами, а також ілюстративний матеріал, який міститься на сторінках еміграційних видань.

ЦДАЗУ-Шевченко[1]