25
лютого
2013

Повернення Віри

Британська перекладачка, поет і журналіст Віра Річ заповідала бути похованою біля Тараса Шевченка. Її волю виконано

15 квітня цього року в Каневі на козацькому кладовищі Монастирок (друга, менш знана назва – Козацький цвинтар, однак, зі зрозумілих причин, Московський патріархат, який контролює тамтешню церкву, наполягає на першій), що під Чернечою горою, зібралися люди. Було їх не надто багато. Біло-червоний поховальний вінок під колір прапора Білоруської Народної Республіки (1918–1919), символу боротьби білорусів за свободу. Шевченкові слова «Та не однаково мені, // Як Україну злії люде // Присплять, лукаві, і в огні // Її, окраденую, збудять..» на пам’ятнику. Напис «Перекладач, поет, журналіст» зроблений на ньому двома мовами: англійською та українською.

До зібрання підтягнулися побиті життям літні місцеві жителі, вслухаючись у незвичного змісту промови ошатних гостей. Священик Української автокефальної православної церкви відправив панахиду. А зовсім поруч Шевченко. Хто міг після своєї смерті поєднати та об’єднати цих людей і всі ці символи? Лише Віра Річ (1936–2009), енергійна британка, що була однієї крові з українцями. Не генетично, а метафізично. Перекладачка української, білоруської літератур Віра Річ пішла з життя 20 грудня 2009 року.

Посол української культури

21
лютого
2013

Юрій Макаров: “Шева” живий!

Час нагадати, що Шевченко може стати для наших сучасників зразком успішності. Як іще назвати людину, котра спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Живий “Шева” значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. 
“Щоб убити поета, досить поставити йому пам’ятник” – цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. В кожному разі вона значно перевищує кількість видань “Кобзаря”, а можливо, і обсяг накладу кожного окремого видання.

Ідеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки.

20
лютого
2013

Інтернет-ресурс “Кобзар”

Запропонований Вашій увазі Інтернет-ресурс для тих, кого хвилює минуле, теперішнє та майбутнє України. Портал www.kobzar.info – це спроба через призму Шевченківського віщого слова та на прикладі його життя показати найвищу академію українського народу, у якій сконцентровано все – наша мова, історія, звичаї та традиції; наша етика та естетика; національна філософія та духовність. Пізнаючи Шевченка, ми разом пізнаємо не лише Україну, а й цілий світ.