09
березня
2016

Шевченко-художник: топ-5 картин митця

shevchenko-1-e1457510142525[1]

Тарас Шевченко, День народження якого сьогодні, 9 березня, святкує вся Україна, став відомим на увесь світ завдяки своєму письменницькому спадку. Та не менш вагомий є його вклад у художнє мистецтво. Саме тому Львівський портал вирішив опублікувати п’ятірку відомих картин художника, аби читачі могли пригадати або відкрити для себе майстра пензля Тараса Шевченка.

1. Катерина (1842)

katerina[1]

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського (див. відповідну статтю) від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

  1. Селянська родина (1843)

selyanska-rodina[1]

На картині під час реставрації 1928 року виявлено праворуч унизу залишки авторського підпису: Шевч.
Художник написав картину під час першої подорожі на Україну. В цьому реалістичному, далекому від академічних канонів полотні Шевченко відтворив родинну сцену біля хати: молоде подружжя втішається першими кроками своєї дитини. Сніп сонячного проміння падає на стіну хати, на обличчя, увиразнює білий одяг чоловіка і сорочку жінки, відбивається рефлексами на голові дитини, на дідові, що гріється на призьбі. Світло є виразником змісту. За його допомогою художник виділяє головних персонажів, моделює складки одягу, особливо сорочку чоловіка, відтворює простір та повітря, яким наче напоєно картину. Контрастом до променистих теплих тонів звучать затінення — де напіввиразні й м’які, а де глибші й темніші.

  1. Циганка-ворожка (1841)selyanska-rodina-1[1]

Малюнок є авторською копією або варіантом картини, «що зображує циганку», за яку 26 вересня 1841 року Шевченка було нагороджено срібною медаллю другого ступеня. На малюнку зображено жанрову сцену з народного життя: циганка ворожить на долоні молодій дівчині. На першому плані зображено могутній клен, що утворює своєрідну раму у композиції, так само як світлі масивні дерев’яні ворота слугують тлом, на якому зображено босу дівчину в українському вбранні (так само Шевченко пізніше вбере свою Катерину, змінивши лише її обличчя), поряд – незмінний песик, який так само як і виразна вгодована дитинка на плечах у циганки, урівноважують усю композицію.

  1. Аскольдова могила (1846)

askoldova-mogila[1]

Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним.

  1. Одаліска (1840)

odaliska[1]

Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і дата: Шевченко. 1840. На звороті чорнилом невиразний написнімецькою мовою, підписаний київським архітектором-колекціонером Лауфертом. Напис перекладається так: «Одна бронзова рама, плоска до завтра п’ятниці. Лауферт». Окремі елементи оформлення інтер’єру та реквізиту цього малюнка використані також у малюнках «Жінка в ліжку» і «Марія».

В літературі малюнок відомий під невірними назвами «Сама собі господиня в хаті», «Сама собі господиня», а також «Одаліска».

Джерело: Львівський портал

21
січня
2014

Знайомий і незнаний Кобзар

11bistrushkin[1]

Олександр Биструшкін підготував аудіоальбом «Тарас Шевченко. Поеми та вибрані твори», який з 19 січня можна почути на сайті «Дня»! У редакцію народний артист України прийшов з подарунком — новим аудіодиском. Олександр Павлович — знаний майстер художнього слова. Його оксамитовий голос зачаровує. Так потрясаюче, як він, мало хто в нашій країні сьогодні може читати вірші, бо це великий талант! Нагадаємо, О.Биструшкін був автором, режисером і виконавцем унікальної «Аудіоантології української поезії» (творчий проект народжувався впродовж 10 років!), до якої увійшли твори 13 поетів: класиків, шістдесятників і наших сучасників. Це вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Павла Тичини, Олександра Олеся, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Леоніда Кисельова, Бориса Олійника, Івана Драча, Ігоря Римарука, Василя Герасим’юка, листи до сина Василя Стуса та його поезії. Більшість поезій покладено на музику українських композиторів. Той проект став першою антологією української поезії в аудіоваріанті (див. «День», №18, 2013 р.)! На минуле Різдво Олександр Биструшкін представив диск «Біблія. Книга Екклезіаста» і подарував його всім депутатам Верховної Ради, а нині представляє нову, дуже цікаву творчу роботу зі спадщини Кобзаря.

— Зараз в Україні багато говорять про 200-річний ювілей, владою оголошено, що 2014 є «Роком Тараса Шевченка», а на ділі багато галасу й дуже мало конкретики, — вважає Олександр БИСТРУШКІН. — Мій аудіодиск зроблений не під «червону дату», а записаний тому, що це порив душі! Бо саме душа керує нами робити ті чи інші вчинки. Якщо навіть ти думаєш, що не можеш, не має сил, і потім, коли-небудь, це зробиш, то душа не заспокоюється і мучить тебе, аж поки не зробиш… Знаєте, коли дивлюся на диск «Тарас Шевченко. Поеми та вибрані твори», то сам не вірю, що, незважаючи на всі негаразди, все ж його записав.