20
лютого
2013

Українка проїде навколо світу на мотоциклі

Українська мотоциклістка, член Національної асоціації мотоциклістів Анна Гречишкіна планує за півтора року здійснити навколосвітню подорож. Вона розпочне її з Києва 12 липня 2013-го. Фінішуватиме теж у столиці в січні 2015-го.
Про підготовку до мандрівки вона оголосила сьогодні на прес-конференції.
“Моя подорож носитиме соціальний характер. У кожній країні по маршруту моєї подорожі я планую організувати зустрічі з дітьми-сиротами, а також з ВІЛ-інфікованою молоддю”, – заявила Анна Гречишкіна.
Організаторами мандрівки виступає Національна асоціація мотоциклістів України та скаутська патріотична організація “Пласт”. Відтак, ще однією ціллю подорожі є популяризація України та сприяння її іміджу на міжнародній арені.

19
лютого
2013

Спільний проект Українського вчительського товариства у Польщі

Освітньо-суспільний журнал «Рідна мова» це спільний проект Українського вчительського товариства у Польщі та Об,єднання українців у Польщі. Некомерційне, фахове видання, яке ставить собі за мету допомогу українському вчителеві у Польщі – однак – може і повинно використовуватися   батьками.  Доволі обширні розділи «історія», «етнографія»  та інші,  дають   можливість отримати корисну для себе інформацію.
Друковані видання «Рідної мови» з’являються з 2001 року, а  з 2005 року видання доступне також у електронній формі.

19
лютого
2013

Афоризми Т.Шевченка

 Афоризми та вислови Тараса Шевченка на порталі “Українська афористика”

18
лютого
2013

Михайло Дмитренко. УРОКИ ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО – НЕЗАБУТНІ

Ми в країнах Заходу живемо по кілька десятиліть, а продов­жуємо називатися українськими мистцями і такими, очевидно, відійде­мо у вічність. Деякі з нас визнані французькими, канадськими, амери­канськими мистцями, досягнувши певного становища у країнах нашого проживання. Але ми, цінуючи це визнання, віримо, що працюємо для України, належимо їй, живемо традиціями, які дістали від неї. Досвід моєї праці в образотворчому мистецтві Німеччини, Канади і Сполуче­них Штатів Америки підказує мені, що не зовсім правильно міркують мистці, які вважають, ніби треба відмовитися від нашого традиційного мистецтва, від “комплексу України” взагалі, щоб мати успіх серед пересічного і навіть добре обізнаного у справах мистецтва глядача на Заході. Я наполегливо тримався лінії, яку виробив під час навчання у Київському художньому інституті,  і мене дуже добре розуміли німці, канадці, а тепер розуміють американці. І як монументаліста, і як портретиста-маляра, і як графіка.

Значить, наша українська мистецька школа 20-х років (тобто та школа, яку пройшло моє покоління) чогось варта і на міжнародному рівні. Дуже мало знаю, що являє собою цей інститут сьогодні, як і всі повоєнні роки, але наприкінці 20-х років це була-таки Українська ака­демія мистецтв (хоч цю первісну назву потім несправедливо ліквідува­ли) з такими професорами, як Василь і Федір Кричевські, Кость Єлева, Михайло Бойчук та деякі інші. За якесь одне десятиліття Академія зро­била для підготовки національних кадрів мистецтва дуже багато: вона вкоренила оригінальний український стиль у всіх видах мистецтва, який виявився незнищимим, даючи про себе знати у творчості другого, потім третього і четвертого поколінь мистців як на Україні, так і в діас­порі. По суті, Нарбут, Бойчук, брати Кричевські визначили стрижневі напрями розвитку українського мистецтва для цілого XX ст. І хто зна, чи не запліднюватиме їх творчість і педагогічно-мистецька діяльність ті покоління, які працюватимуть у XXI ст.?